Чому ми кохаємо?

Вчені відзначають, що за кожну модель поведінки відповідає той чи інший гормон. Те, як люди поводяться в стосунках, залежить від рівня певних гормонів, а також від того, як мозок реагує на ці хімічні речовини. Якщо домінує дофамін, то людина є «дослідником» - він буде прагнути до новизни у стосунках. У «будівельників» вище рівень серотоніну - вони, як правило, спокійні і вірні.

Високий рівень тестостерону формує «керівників», рішучих і вимогливих. А ось у чуйних і творчих «учасників переговорів» домінує естроген.

Дофамі́н (4-(2-аміноетил)бензол-1,2-діол гідрохлорид) — нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і біль, також нейромедіатор, відповідальний за рух, тому виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м'язову активність.

Дофамін викликає почуття щастя й ейфорії. Також дофамін є одним з головних компонентів біохімічного механізму закоханості — мозок людини, котра закохалася, починає стрімко виробляти дофамін. Підвищення концентрації дофаміну спостерігається під час споживання приємної на смак їжі чи роботи за хорошу винагороду. Вживання речовин, що викликають залежність, чи то алкоголь, нікотин чи то кокаїн, тимчасово збільшує концентрацію дофаміну в мозку. А ось у тих, хто страждає на депресію, його рівень низький. Також нестача дофаміну призводить до скутості рухів, утруднення ходи, обмеженості рухової активності.

Дофамін є життєво необхідною речовиною, нестача якої зумовлює погане самопочуття (пригнічений емоційний стан), а також призводить до дуже серйозних розладів руху та м'язової активності (наприклад хвороба Паркінсона).

Окрім нейромедіаторних властивостей у центральній нервовій системі, дофамін діє як гормон. Він здійснює специфічний вплив на функцію серцево-судинної системи – підвищує систолічний артеріальний тиск в результаті стимуляції α-адренорецепторів, збільшує силу серцевих скорочень в результаті стимуляції β-адренорецепторів, збільшує серцевий викид і частоту серцевих скорочень. Також дофамін спричиняє дилатацію судин нирок, збільшує діурез та натрійурез, підвищує синтез простагландинів тканиною нирок, стимулює екзокринну функцію підшлункової залози.

Процес синтезу дофаміну відбувається в цитоплазмі нейрона. При гідроксилюванні L-тирозину (який синтезується з фенілаланіну) за допомогою тирозин гідроксилази утворюється L-ДОФА (дигідроксифенілаланін), що за допомогою L-ДОФА-декарбоксилази перетворюється в дофамін. Під дією дофамін β-гідроксилази дофамін може перетворюватись на норепінефрин, з якого за допомогою фенілетаноламін-N-метилтрансферази синтезується епінефрин. Синтезований нейроном дофамін накопичується у везикулах. Цей процес називається протон-спряженим транспортом – у везикулу за допомогою протон-залежної АТФази накачуються йони Н+, і при їх виході за градієнтом у везикулу потрапляють молекули дофаміну. Далі дофамін виводиться в синаптичну щілину. Частина його бере участь в предачі нервового імпульсу, діючи на дофамінові рецептори постсинаптичноїх мембрани, а частина повертається в пресинаптичний нейрон за допомогою дофамінового транспортера. Дофамін, що повернувся в клітину, може розщеплюватись за допомогою моноамінооксидази.

Серотонін (5–гідрокситриптамін)– нейромедіатор та гормон. Біогенний амін, попередником якого є гідроксильований триптофан (5 – гідрокситріптофан), що підлягає декарбоксилюванню за участю ПАЛФ – залежної декарбоксилази з утворенням біологічного активного аміну.

Біологічні функції серотоніну в організмі людини різноманітні. Крім нейромедіаторної дії в спеціальних (серотонінергічних) ділянках центральної нервової системи та участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій серотонін здійснює регуляторні ефекти щодо діяльності гладких м'язів та, відповідно, функцій серцево–судинної системи, шлунково–кишкового тракту, бронхів, модулює розвиток запальних та алергічних реакцій, процесів згортання крові. У центральній нервовій системі людини серотонін виконує функцію медіатора для спеціальних серотонінергічних нейронів і модулятора дії інших нейротрансмітерів.

Тестостеро́н (від лат. testis «чоловіче яєчко, чоловіча сила» і грец. στερεόω «зміцнюю») — чоловічий статевий гормон; за хімічною природою — стероїд.

Тестостерон виробляється головним чином в яєчках, а також (менше) у плаценті та надниркових залозах. У чоловіків за добу утворюється бл. 10 мг, у жінок — 0,4 мг речовини.

У крові тестостерон циркулює в неактивній формі у комплексі з β-глобуліном.

Тестостерон стимулює розвиток чоловічих статевих органів та вторинних статевих ознак (зокрема, ріст волосся на обличчі); сприяє також росту кісток.

Тестостерон застосовується для лікування порушення статевої системи чоловіків; при чоловічому клімаксі (іноді при жіночому) і пов'язаних з ним судинних і нервових розладах; при акромегалії. Вживають тестостерон суворо за призначенням лікаря.

Естроге́н (грец. οίστρος — жвавість і яскравість + грец. γενος — рід) — стероїдний гормон, що виробляється в основному фолікулярним апаратом яєчників у жінок. У невеликих кількостях естрогени виробляються також яєчками у чоловіків і корою надниркових залоз у обох статей.

Назва «естроген» походить від здатності цього гормонів викликати у самок ссавців проліферацію, ороговіння і часткове злущування епітелію піхви та виділення епітелія піхви, що злущується специфічних запахових речовин (феромонів), що залучають самців, тобто тічку (еструс). У жінок у фізіологічних концентраціях естрогени посилюють секрецію вагінального слизу, ріст і диференціювання клітин піхвового епітелію, однак не викликають такого характерного для самок ссавців феномена зроговіння і злущування епітелію піхви. Разом з тим при підвищених концентраціях естрогенів і у жінок може спостерігатися (зазвичай не видиме макроскопічно, а лише в мазках з піхви під мікроскопом) часткове ороговіння і тенденція до злущування піхвового епітелію.

У клітинах органів-мішеней естроген утворює комплекс зі специфічними рецепторами (виявлені в різних органах — в матці, піхві, сечівнику, молочній залозі, печінці, гіпоталамусі, гіпофізі). Комплекс рецептор-ліганд взаємодіє з естроген-ефекторними елементами геному і специфічними внутрішньоклітинними білками, індукують синтез мРНК, білків і вивільнення цитокінів і факторів росту.

Естроген чинить сильний фемінізуючий вплив на організм. Він стимулює розвиток матки,маткових труб, піхви, строми і проток молочних залоз, пігментацію в області сосків і статевих органів, формування вторинних статевих ознак за жіночим типом, ріст і закриття епіфізів довгих трубчастих кісток. Сприяють своєчасному відторгнення ендометрію і регулярним кровотеч, у великих концентраціях викликають гіперплазію та кістозно-залозисте переродження ендометрію, пригнічують лактацію, пригнічують резорбцію кісткової тканини, стимулюють синтез ряду транспортних білків (ТЗГ, транскортин, трансферин, протеїн, що зв'язує статеві гормони), фібриногену. Надає прокоагулянтну дію, індукує синтез в печінці вітамін К-залежних факторів згортання крові (II, VII, IX, X), знижує концентрацію антитромбіну III.

Естроген підвищуює концентрацію в крові тироксину, заліза, міді. Надають антиатеросклеротичну дію, збільшують вміст ЛПВЩ, зменшує ЛПНЩ і холестерину (рівень тригліцеридів зростає).

Естроген модулює чутливість рецепторів до прогестинів і симпатичну регуляцію тонусу гладкої мускулатури, стимулюює перехід внутрішньосудинної рідини в тканини і викликають компенсаторну затримку натрію та води. У великих дозах перешкоджає деградації ендогенних катехоламінів, конкуруючи за активні рецептори КОМТ.

Після менопаузи в організмі жінок утворюється лише незначна кількість естрогену. Зниження вмісту естрогенів супроводжується у багатьох жінок судинно-рухової і терморегулюючої нестабільністю («припливи» крові до шкіри обличчя), розладами сну, а також прогресуючою атрофією органів сечостатевої системи.

Внаслідок дефіциту естрогену в постменопаузальному періоді у жінок розвивається остеопороз (головним чином хребта).