Карл Вільгельм Шеєлє

В другій половині XVIII століття в Швеції жив на рідкість старанний молодий аптекар Карл Вільгельм Шеєлє. Він працював спочатку учнем, потім лаборантом і завжди вражав своїх господарів незвичайною старанністю.

Він хотів знати, з яких простих складових частин, або елементів, утворені речовини, що оточують нас. А багаторічний досвід переконав його в тому, що цього не можна встановити, не зрозумівши дійсної природи вогню: адже рідко який хімічний експеримент можна здійснити без нагрівання і вогню. Коли Шеєлє став вивчати природу вогню, йому скоро довелося замислитися над тим, яку участь приймає в горінні повітря. Дещо він міг про це дізнатися з книг старих хіміків. Ще за сто років до Шеєлє англієць Роберт Бойль і інші учені довели, що свічка, вугілля і всяке інше горюче тіло може горіти тільки там, де достатньо повітря....

.... Тут Шеєлє вихопив совком з жаровні декілька напівпрогорілих вуглин, відкрив свою банку і кинув їх туди. Зараз же вугілля дружно запалало сильним білим полум'ям.

- Вогненне повітря - з гордістю пояснив Шеєлє.

Саме так вперше і було отримано кисень в лабораторних умовах